www.verhn-rn.dp.gov.ua
ГОЛОВНА СТОРІНКА МАПА САЙТУ ДОПОМОГА П'ятниця, 16 листопада 2018 року
Що нового на сайті ?

Архів публікацій
Верхньодніпровський район >> Новини
У Верхньодніпровській районній раді 15 березня відбувся вечір пам'яті поета-шестидесятника Олексадра Григоренка "МИ ТЕБЕ НЕ ЗАБУДЕМО, ОЛЕКСАНДРЕ"
Версія для друку Написати листа
15 березня в залі засідань Верхньодніпровської районної ради в рамках вшанування пам'яті Олександра Григоренка, поета, шістдесятника, політв’язня радянського режиму відбулася презентація книги поета-земляка "Залізна відданість вкраїнському народу" репресованого в кінці п’ятдесятих років минулого століття.

Були запрошені учні шкіл міста, вчителі, представники апарату районної та міської рад, депутати, всі бажаючі.
До привітних осель багатьох верхньодніпровців того весняного дня ластівкою прилетіла бентежна, чаруюча поезія талановитого поета. Сповнена молодої енергії, романтичного злету і реального буття, його Муза стала лейтмотивом, провідною думкою багатолюдного дійства. Ведучі заходу Ірина Ковсюк та Вероніка Яценко розповіли присутнім про коротке, але сповнене важливих, доленосних подій життя Олександра. Одинадцять шанувальників творчості поета земляка, учні старшокласники, читали його поезії – щиро, схвильовано, залюбки. Ось вони кращі декламатори: Вікторія Множинська – "Юному сучаснику", Ліна Якименко – "Хочу", Юлія Кощак – "Солодкі муки", Анастасія Станченко – "Горіння", Олександр Русанов – "Пекучі згадки", Анастасія Яценко – "Матері", Олександра Коменда – "Марення". Кожному декламатору вщерть заповнена зала дружно дарувала оплески. Бо кожен вірш – щось неповторне, глибоко своє – і людське, близьке. Сталося так, що словами поета заговорив народ, якому й заповідав поет свою "залізну відданість".


Євген Безус коротко розповів про тривалі пошуки, підготовку до друку та видання книги, потім ця презентація… На зустріч він запросив дорогого гостя з Одеси – Олексу Різниківа – знаного поета, козака, автора двадцяти двох книг, володаря восьми літературних премій.

З Григоренком він познайомився в "Дубравлазі", куди їх радянська влада запроторила за "антирадянську агітацію і пропаганду". Олексу відпустили на волю на півроку раніше. Це йому Олександр присвятив вірша, який закінчується словами:
Та не забудь, що в дні похмурі
Звела нас доля, щоби ми
Були в своїй літературі
Крім всього чесними людьми.

– Саша, – згадує Олекса, – залишався людиною завжди, в усьому. Був кришталево чесний. Крім таланту мав працьовитість і силу волі.
Вміщені в книзі спогади земляків, тих, хто знав поета, доповнюють його яскравий характер, збуджують читацьку зацікавленість.
Мабуть, за свою кришталеву чесність і людяність довелося розплачуватися йому дорогою ціною.
Олекса Сергійович із задоволенням вручав учням книгу свого незабутнього побратима, а потім охоче давав автографи.

Віра Кравцова з душею, як Божу молитву, прочитала свого вірша, присвяченого Олександрові Григоренку.

А Небо зачепилося за обрій,
Блакитно розметавши Божі руки!
Під спалах миті, найдзвінкіші зорі
Загасли Серпнем, в зорепад розлуки.

Ця згадка сумом відлетить далеко,
У час, де поневолений за Правду
Вкраїни Син, в чужих степах – лелека,
Долав неволю, підлий влади задум.

Найкраще, миле – українське, рідне!
Від серця вірш переливався в скроні…
Відверте, у Союзі непотрібне,
Ув'язнювалося в режим колоній.

Поезія втікала від наруги,
Душею тріпотіла в дужих крилах!
Пригноблену, сховали від округи,
Щоб жар не пломенів в юнацьких жилах.

На нього зачекався мудрий ясень,
Верба зітхає, постеливши шепіт…
У Янголі, здійнявшись, вільний красень
Системи "Дубравлагу" стишив клекіт.

Ромашки ніжно пелюсткують віки
На стежці, де полин шестидесятих,
Чубато, острівцями біг до хвіртки
Під святість бородаївської хати.

Бентежить Пам'ять. Защеміли Душі,
Відчувши Олександра тиху згоду…
А він озвався: "Дякую вам, друзі,
За відданість вкраїнському народу!"


Сколихнув усіх чудовою піснею невмовкаючий "Гомін" під керівництвом його очільника, голови Верхньодніпровського районного об'єднання "Просвіта" імені Т.Г.Шевченка Володимира Петровича Прищепи.

Долучився до слова й заступник голови Дніпропетровської обласної організації НСПУ В.А. Кільченський. У своєму виступі він не тільки відзначив важливість події, а ще й пообіцяв, що найближчим часом правління обласної організації НСПУ разом із "Літературним музеєм Придніпров'я" підготують і проведуть презентацію книги Олександра Григоренка в обласному центрі.

У нас же, можна без перебільшення сказати, презентація пройшла цікаво, небуденно.
У своєму виступі голова Верхньодніпровської районної ради А.В. Кравченко, відзначивши, що видання книги поета-земляка є значною подією не тільки в культурному аспекті, а й в історичному плані.

Бо в ній не тільки поезії Олександра, а й спогади його батька. А ще листи поета з неволі тату й мамі. Важливе місце в книзі посідають спогади його друга Олекси Різниківа, нареченої Олени Задворної-Галай, співтабірника і нашого земляка, письменника Миколи Кучера та інших.
На завершення голова районної ради висловив надію, що патріотично налаштована молодь зможе в Україні змінити життя на краще. А ще й пообіцяв зробити все можливе, щоб уже в цьому році в Правобережненській та Верхньодніпровській СШ №2 були встановлені меморіальні дошки з портретом Олександра Григоренка.
І тут важливо зауважити, що нинішня презентація була дещо особливою. Так само, як особлива і творча спадщина поета. У вірші "Хочу" він писав:

Щоб совість щира незрадлива
Суддею кожному була,
Щоби ніколи кривди злива
Ростків добра не залила.

Ось про що мріяв не по літах дорослий селянський хлопець, що тривожною струною відгукувалося в багатьох віршах.
На превеликий жаль, висока поезія сьогодні била срібними крилами на кривавому тлі гібридної війни, якій не видно кінця-краю. На тлі катастрофічних соціальних протиріч, на тлі руїни. І на тлі масового покидання України в пошуках кращої долі… Чи не занадто багато страшного тліну? Чи не забагато вже здали ворогам своїх бойових плацдармів?
Материнська мова – теж наш плацдарм – духовний, тому основний. І останній. Поки Україна тримається на ньому – ми народ.
Закінчую ці рядки віршем, написаним під впливом віршів О.Григоренка і вражень від попередньої поїздки у Павлоградський письменницький Дім "Дивосвіт", де плекають дерево Слова люди нелегкої долі О.Скора і Г.Люлько

Євген Безус, депутат Верхньодніпровської районної ради
Версія для друку Написати листа

Про цей сайт | Запитання | Адміністратор