Трагедія Другої світової війни, розв’язаної гітлерівським та сталінським режимами, опалила українців ще у вересні 1939-го, але з 22 червня 1941 року Україні судилося надовго стати великим полем бою, землею, що фактично спливала людською кров’ю.

За різними оцінками, в Україні у Другій світовій війні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей. Понад 5 млн загиблих були цивільними, з них понад 1,5 млн — жертви Голокосту. Ще 2,2 млн людей вивезли на примусові роботи до нацистської Німеччини.

Цей вікопомний день уособлює героїзм, силу духу й вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійсненних мрій і задумів.

Найжорстокіші випробування і нелюдські страждання, колосальні жертви і скалічені долі, загублене дитинство і втрачена юність – таке не стирається з історичної пам’яті.

Для українського народу війна була тотальною. Кожна родина і кожна людина, незалежно від віку, статі і соціального стану, були втягнуті у надзвичайно жорстокий вир війни. Територія України була одним з вирішальних театрів бойових дій, де двічі прокотилися смертоносні фронтові вали.

Тож згадаймо в цей день у думках і молитвах кожного, хто поклав своє життя на вівтар боротьби за перемогу у цій війні.

Вічна та світла їм пам’ять.